Автор: Дмитро Ткач, Надзвичайний та Повноважний Посол України, доктор політичних наук, професор.
Ім’я Гейдара Алієва для Азербайджану – це набагато більше, ніж просто історична постать. Це символ відродження, незалежності та стратегічного розвитку нації на переломі епох. Його життя, пронизане служінням Батьківщині, стало фундаментом сучасної азербайджанської державності.
Від Нахічевані до Москви: шлях державника
Народившись у 1923 році в Нахічевані, Алієв пройшов вражаючий шлях від місцевого керівника до одного з найвпливовіших політиків СРСР. Його робота у КДБ та на чолі Азербайджанської РСР (1969-1982) виявила його видатні організаторські здібності та глибоке розуміння економіки. Саме в цей період республіка пережила значний промисловий і культурний підйом, а Баку набуло статусу однієї з найрозвиненіших столиць Союзу.
Національний Лідер: врятувати державу в момент кризи
Найважливіша сторінка його біографії розгорнулася після розпаду СРСР. Коли Азербайджан, опинившись у хаосі початку 1990-х, стояв на межі громадянської війни та втрати суверенітету, саме повернення Алієва до влади в 1993 році стало поворотним моментом. Його непохитна воля, політична мудрість та авторитет зупинили внутрішній розкол, стабілізували ситуацію в країні та заклали основи для миру (хоча й крихкого) у зоні Карабаського конфлікту.
Архітектор Незалежності та “Нафтової стратегії”
Гейдар Алієв чітко усвідомлював: справжня незалежність неможлива без економічної міці. Він став архітектором “Віковічного Контракту” (1994) – революційної угоди з міжнародними нафтовими консорціумами щодо розробки родовищ Каспію. Це рішення:
- Залучило мільярдні інвестиції у економіку країни.
- Висунуло Азербайджан на світову енергетичну арену.
- Створило фінансову основу для майбутнього розвитку армії, інфраструктури та соціальної сфери.
Батько Сучасного Азербайджану
Правління Алієва (1993-2003) – це період формування інститутів суверенної держави:
- Прийняття нової Конституції (1995).
- Побудова сучасної армії.
- Розробка та реалізація масштабних інфраструктурних проектів (нафто- і газопроводи Баку-Тбілісі-Джейхан, Баку-Тбілісі-Ерзурум).
- Формування зовнішньої політики балансу, що дозволило країні маневрувати між великими гравцями.
- Зростання національної самосвідомості та культурного відродження.
Спадщина та Вічність
Гейдар Алієв пішов з життя у 2003 році, але його політична філософія, принципи державного будівництва та стратегічні ініціативи продовжують визначати шлях Азербайджану. Його син, Ільхам Алієв, якого він готував як наступника, продовжує розвивати закладені ним основи.
Автору цих строк випала велика честь двічі зустрічатися з Гейдар Алієвим. Перший раз це було у червні 1999 року, коли у складі делегації України на чолі із першим віце-прем’єр-міністром України Юрієм Івановичем Єхануровим ми відвідали Баку. Цей візит був пов’язаний з відмовою росії продавати дизельне паливо Україні. У той рік в країні гарно вродили зернові, але без солярки урожай не можливо було зібрати. Ось ми і поїхали в столицю Азербайджана просити допомогти вирішити цю проблему.
Нашу делегацію прийняв особисто Гейдар Алієв. Потрібно відмітити атмосферу у якій це все відбувалося. З азербайджанської сторони на переговорах були присутні Президент і керівник його секретаріату Діляра Сеїдзаде. Перед Алієвим не було жодного папірця, його руки були зімкнуті в замок, спиралися на стіл перед обличчям. Пані Сеїдзаде попередила нас, що поки руки знаходяться у такому положенні, доки продовжується аудієнція. Коли Президент їх опустить – зустріч закінчується.
Гейдар Алієв уважно вислухав Юрія Івановича і сказав, що коли під час війни у Нагорному Карабахі він звернувся до Кучми Л.Д, який у той час був прем’єр – міністром України, за військовою допомогою то українська влада без жодних вагань її надала. Тому зараз, коли Україна опинилася через російський шантаж у скрутному становищі, Азербайджан безумовно допоможе і наддасть потрібне паливо. Так і трапилося.
16-17 березня 2000 відбувся офіційний візит Президента України Леоніда Даниловича Кучми до Азербайджану. Автор цих рядків у якості заступника міністра закордонних справ входив до складу делегації і знову мав можливість приймати участь у всіх заходах програми візиту. Потрібно відмітити, що під час переговорів, виступів Гейдар Алієв не користувався жодним папірцем. Коли Кучмі вручали азербайджанський орден «Істіглал» (Незалежність) Президент Азербайджан виступив із привітальним словом про Президента України. Ця промова була десь з годину. Знову без жодного папірця Гейдар Алієв розповів про життя Леоніда Даниловича, його вклад у розвиток азербайджансько – українських відносин. Він говорив так докладно і конкретно про Кучму що думаю, і сам український Президент про себе це вже не пам’ятав. Саме під час цього візиту був підписаний Договір про дружбу і співробітництво між Україною та Азербайджаном, який юридично закріпив принципи стратегічного партнерства між обома країнами.
Гейдар Алієв залишився в пам’яті народу як загальнонаціональний лідер – людина, яка в самий критичний момент історії врятувала азербайджанську державність, вивівши її з пітьми безладдя до світла стабільності, розвитку та міжнародного визнання. Його внесок у становлення та зміцнення незалежного Азербайджану справді дає право називати його Великим Сином азербайджанського народу. Його ім’я назавжди вписане золотими літерами в літопис нації.