Автор: Олег Туляков
Лідер діє відкрито
Теодор Рузвельт
Позачергові вибори Президента Азербайджанської республіки відбулися. Усі, хто любить цю країну та її героїчний народ, можуть засвідчити впевнену перемогу Ільхама Алієва, як і високий рівень організації голосування. Гімн Азербайджану, який пролунав у момент відкриття виборчих дільниць, відкрив не лише процес волевиявлення, але також відкрив нову сторінку національної історії, першу строку якої було написано 7 лютого 2024 року.
Впевнений, що журналісти, політологи, історики, економісти та політичні аналітики повною мірою будуть висвітлювати та оцінювати цю подію та обставини, які з нею пов’язані. Я спробую подивитися на вибори Президента Азербайджану так, як би подивилися на цей процес великі теоретики філософії історії – Аристотель, Гесіод, Полібій, Августин, Гоббс, Спіноза. А саме – у світлі об’єктивних закономірностей та специфіки реалізації людських сутнісних сил, які виразно вбачаються у цій екстраординарній події світового масштабу.
А це найкраще вбачалося мною в обличчях та поведінці учасників голосування. Я не так відстежував традиційні кількісні показники, які оцінюють рівень явки на виборчі дільниці, кількість місцевих та міжнародних спостерігачів, методи забезпечення справедливого голосування. Там усе було закономірно та очікувано. Для погляду філософського набагато ціннішим є емоційний компонент – очі виборців і слова, що вимовляються ними у стані щирості, невимушеності і свободи говорять про речі більш значущі. Сльози щастя, слова подяки, впевненість у майбутньому, гордість за свій народ та його лідера… Це й багато іншого говорило про те, що азербайджанці відчували цього дня на собі погляд усього прогресивного людства. Вони відчували себе переможцями у жорстокій сутичці із зовнішніми та внутрішніми загрозами, в яких не лише вистояли, а й здобули якийсь вищий рівень унікальності, неповторності, духовної сили.
Кожен епізод виборів 7 лютого мав свій глибокий зміст. Серед інших відзначу один із таких епізодів. Президент Азербайджану Ільхам Алієв, перша леді Мехрібан Алієва та члени їхньої родини проголосували на виборчій дільниці № 14 виборчого округу № 122 у місті Ханкенді. Так! Саме в Ханкенді – у місті, яке з 1991 року страждало від гніту сепаратистів, поки не було звільнено у вересні 2023 року, голосував лідер Азербайджану, яскраво демонструючи всьому світу здатність нації відвоювати свою землю в сутичці з найлютішими ворогами, прокладаючи свій шлях до справжньої Свободи.
Це була впевнена перемога лідера нації із усіма цілісними атрибутами історичного діяча світового масштабу. Азербайджан під керівництвом Ільхама Алієва виявив для історії людства приклад держави НОВОГО типу, головними ознаками якого є стійкі зовнішньо та внутрішньополітичні практики ефективного управління, здатність вийти переможцям у важкій війні в Карабасі, уміння попри світові та локальні кризи забезпечувати високий рівень добробуту та якість життя громадян, у несприятливих щодо розвитку умовах бути успішними в економіці, культурі, спорті.
Шлях до відкриття об’єктивного філософія історії вбачає у суб’єктивному. У зв’язку з цим є важливим оцінити саме особистісні, тобто суб’єктивні якості Ільхама Алієва, що призвели його до об’єктивного тріумфу. Насамперед – його вміння у повному обсязі успадкувати безцінний арсенал методів та принципів управління від свого батька, Гейдара Алієва, загальнонаціонального лідера азербайджанського народу. Почуватися з кожним громадянином поруч, відстоювати історичну справедливість і суверенітет, залучати до державного будівництва, а також до визначальних напрямів соціально-економічного та культурного розвитку самих патріотичних, розумних, освічених громадян, надихаючи їх особистим прикладом працьовитості та відданості спільній справі. Історична освіта, досвід у науці та викладанні, не менш цінні практики в бізнесі та парламентаризмі, в організації спорту та партійному будівництві – ці суб’єктивні чинники визначили об’єктивну готовність Ільхама Алієва рівно двадцять років тому очолити Азербайджан у статусі зрілого та сповна підготовленого політика, здатного впоратися з вкрай небезпечними зовнішніми та внутрішніми загрозами.
Роки президентства Ільхама Алієва – це справжній зразок діалектичного процесу, при якому кількісні зміни в унікальних формах соціально-економічного та культурного творення кожного азербайджанця переходили до змін якісних, вінцем яких стала блискуча перемога в Карабасі, яка зробила можливим те, що вперше за довгі роки свого Президента обирав УВЕСЬ Азербайджан – у масштабах УСІЄЇ своєї історичної території. Хіба це не є яскравим прикладом реалізації всіх людських сутнісних сил усієї нації. У глибинних історіософських вимірах найвищою формою вияву цих сутнісних людських сил є готовність громадян віддати своє життя в ім’я своєї країни. Ось він – справжній взаємозв’язок суб’єктивного та об’єктивного! Коли простий громадянин готовий померти на полі бою, розриваючи цим межі свого суб’єктивного світу і роблячи прорив у світ об’єктивних сутностей, осяяних неземним світлом Вічності.
Світи, Азербайджан! Сяй, безцінний алмаз світової історії!
Олег Туляков, український філософ, доцент Сумського державного університету, голова громадської ради при Сумській обласній військовій адміністрації