Жорстокість проти азербайджанців у Єкатеринбурзі є яскравим прикладом національної та релігійної дискримінації, здійснюваної не просто на рівні міської або регіональної влади, а під контролем Кремля. Свідчення свідків події, мешканців, кадри, поширювані в соціальних мережах, і реакція на рівні представника МЗС Росії доводять, що всі ці процеси здійснюються планомірно.

Кампанія проти мігрантів у Росії вже набула нової репресивної форми на тлі браку людських ресурсів для війни. Мігрантів неросійського походження, особливо азербайджанців, узбеків, киргизів, туркменів, у різний спосіб примушують іти на війну. Їх звинувачують у злочинах, яких вони не скоювали, підкидають наркотики, погрожують їхнім сім’ям. Ті, хто відмовляється, або чудесним чином виявляються злочинцями, яких пізніше відправляють до в’язниці, або таємничим чином зникають.

 

Державний рівень шантажу

Нещодавні заяви голови Слідчого комітету Росії Олександра Бастрикіна ясно показали системний характер цієї політики. Він визнав, що мігрантів залучають до війни, і що правоохоронні органи безпосередньо беруть участь у цьому процесі. Що змінилося після цього офіційного визнання? Чи сказав президент РФ Володимир Путін Бастрикіну, що його заяви і дії неприпустимі? Зрозуміло, ні.

Очевидно, що останній інцидент слід розглядати в контексті напруженості в азербайджано-російських відносинах. Азербайджан все ще чекає пояснень і офіційних вибачень від Росії за збитий цивільний літак. За інцидентом досі не проведено розслідування, винні залишаються безкарними. Крім того, кібератаки на інформаційні ресурси Азербайджану, недопусказербайджанського депутата на офіційний захід в Астрахані на територію Росії показують недружнє ставлення Москви.

Звіт відповідної комісії Міллі Меджлісу також показує, що Азербайджан став мішенню інформаційної війни. За цими кібератаками стоять технологічні та політичні структури, яким протегують у Кремлі. Росія просто відкрила новий фронт на інформаційному, дипломатичному та етнічному рівнях.

 

Ідеологічні опори шовінізму

Етнічна та релігійна дискримінація в Росії не обмежується насильством з боку правоохоронних органів, це частина ідеологічної та політичної кампанії, керованої Кремлем. Основною рушійною силою цієї кампанії є державні ЗМІ, ідеологи та Російська Православна Церква. Близькі до Кремля пропагандисти, такі як Володимир Соловйов, відкрито висловлюють ісламофобські, расистські ідеї та націлені на права неросійських народів думки на телебаченні. Їхні заклики провокують ідеологічне підґрунтя, що спрямовує поведінку правоохоронних органів.

Під вплив цієї політики потрапляють не тільки азербайджанці. Усі мусульманські народи, які проживають у Росії – узбеки, киргизи, таджики, татари та башкири – стикаються з тим самим тиском. Напади на мігрантів із Центральної Азії, фізичне насильство на вулицях, систематичні перевірки, арешти і навіть депортації вже стали нормою, а не винятком.

У червні 2025 року Узбекистан передав офіційну ноту в МЗС РФ, вимагаючи пояснень з приводу «несанкціонованих перевірок, неповаги і грубого поводження» зі своїми громадянами на території Росії. Це було продовженням численних аналогічних випадків, що спостерігаються останніми місяцями. У травні посол Російської Федерації був викликаний в МЗС Узбекистану і офіційно проінформований про «жорстке поводження з трудовими мігрантами».

Подібні інциденти перебувають на порядку денному й урядів Киргизстану і Таджикистану. У квітні 2025 року Міністерство закордонних справ Киргизстану надало ноту протесту з приводу антимігрантських рейдів, організованих у банному комплексі «Бодрость» у Москві. Під час цього рейду було затримано близько 60 іноземців, щодо 25 осіб складено протоколи про порушення міграційних правил Росії. Прем’єр-міністр Таджикистану Кохір Расулзода заявив, що дедалі більше таджицьких громадян не допускають у Росію або депортують під невизначеними приводами «забезпечення безпеки».

Жорсткі рейди і насильство з боку правоохоронних органів також є частиною цієї тенденції. Так, у травні 2025 року в Москві поліція здійснила наліт на кафе, де працювали мігранти з Центральної Азії, побила їх і затримала попри наявність документів. У лютому цього року в Казані (Татарстан) проводилися рейди проти мігрантів на ринкових площах, затриманих оштрафували, а частину депортували. У грудні 2019 року під час рейдів проти мігрантів у Хабаровській і Самарській областях правоохоронні органи застосовували силу навіть проти осіб із документами, затримували їх на вулиці та порушували їхні права.

Поряд з усім цим, залучення неросійських мігрантів до війни в Україні також має систематичний характер. Особливо до цього схильні таджики – міграційні управління та правоохоронні органи обіцяють їм «російський паспорт за 6-місячним контрактом», і вони стикаються з різного роду тиском, під яким їх змушують вирушити в зону бойових дій. Голова Слідчого комітету Росії Олександр Бастрикінпідтвердив, що десятки тисяч мігрантів уже відправлені на фронт.

Ці факти ще раз доводять, що шовіністське та ісламофобське середовище, що сформувалося в Росії, невипадкове. Це державна політика – вона починається з ідеологічного напряму в ЗМІ, продовжується насильством правоохоронної системи і закінчується залученням до війни, що суперечить міжнародному праву. Ця тенденція становить небезпеку не тільки для мільйонів неросійських, які живуть у Росії, а й для майбутнього регіону.

 

Сигнал кров’ю

Звірства, що сталися в Єкатеринбурзі, показують, що функцію скінхедів 1990-х років уже системно виконують офіційні органи, муніципальна поліція, спецслужби. Поняття на кшталт етно-злочинності створюють юридичне підґрунтя для попереднього “звинувачення” мігрантів і неросіян.

Жахи, вчинені в Україні – геноцид у Бучі, руйнування міст, убивство тисяч безневинних людей – ясно показують, наскільки жорстоку й систематичну політику Росія здатна проводити проти інших народів. Якщо Росія так розправляється зі своїм слов’янським і православним братом, немає сумнівів, що вона буде ще жорстокішою до інших народів.

 

Історичні паралелі

Під час сталінських репресій людей забирали з домівок, відправляли до таборів, проте проводили хоча б формальний суд. Але сьогоднішня Росія без жодних процедур б’є на вулиці, входить до будинків і катує, вбиває. Це відкрита етнічна чистка, що здійснюється на державному рівні й перебуває поза правовими рамками. Насильство ОМОНу 1990-х років тепер здійснюється без масок, відкрито і більш жорстоко.

Росія вже не просто воююча держава, вона оголосила національну, релігійну та етнічну війну всередині країни. Путінський режим веде тотальну війну проти різних народів не тільки в Україні, а й усередині Росії. Мовчати про все це – означає погоджуватися із завтрашньою катастрофою.

Джерело: Report.az