Автор: Олег Туляков.

Те, що ми робимо зараз, згодом пролунає у Вічності
Марк Аврелій, філософ, римський імператор

 

Якість державної влади впливає на долю кожного народу. За моїми спостереженнями, можна стверджувати наявність прямого причинно-наслідкового зв’язку, вираженого у простій фразі: достойні правителі – щасливий народ, недостойні правителі – нещасний народ.

Пропоную вам, мої мудрі читачі, подивитися на феномен влади у її глибинній сутності на прикладі Президента Азербайджанської республіки Ільхама Алієва. По-перше, це буде дуже яскравий і показовий приклад через його граничну унікальність. По-друге, зараз на цього політика дивиться весь світ у зв’язку з його незаперечними успіхами, серед яких – блискуча військова перемога в Карабасі.

До речі, а що таке влада? Українська філософія рядками академічного філософського словника визначає це як «…здатність спрямовувати процеси, події, дії та поведінку людей у бажаному напрямі». Прошу звернути увагу на кінець цієї дефініції у зв’язку із запитанням – у бажаному напрямку для кого? Можливо, для себе та свого оточення? Щоб використати громадський ресурс для власної вигоди, внаслідок чого з ганьбою бути відправленим на звалище історії?

Чи для народу? От саме ті, хто управляє на благо народу, входить у світову історію. Але розплачуються вони за це дуже дорогою ціною – власною свободою, оскільки з усього багатства життєвих альтернатив вони обирають одну. І на все життя.

У юному віці Ільхам Алієв був поряд зі своїм батьком, архітектором сучасного Азербайджану Гейдаром Алієвим. Був поряд у прямому значенні слова – супроводжував його під час деяких офіційних та неофіційних зустрічей. Очевидці розповідають, що юнак мовчав, але пильно вдивлявся у те, що відбувається. Осмислюючи свій шлях, він готував своє тіло до роботи в режимі високої інтенсивності, він готував свій розум до вирішення найскладніших завдань, він готував свою душу до того, щоб там знайшлося місце кожному азербайджанцю, він готував свій дух так, щоб завжди відчувати присутність Творця та Волю Його.

Як і батько, Ільхам Алієв вибрав освіту історика, досяг ступеня кандидата історичних наук, викладав студентам-міжнародникам. Для мене, також історика та педагога за першою освітою, очевидна глибинна сутність такого вибору: щоб розуміти своє призначення на певному етапі історії Азербайджану, треба цю історію знати. Причому знати не лише історію Азербайджану – треба знати світову історію, щоб розуміти місце своєї Батьківщини у загальному контексті розвитку світової цивілізації, а на підставі цього вберегти народ від горя та розрухи, повести його шляхом перемоги, розвитку, процвітання.

На початку 90-х років на території СРСР, що недавно зазнав краху, відбувалися кардинальні зміни. Зрозуміти їхню сутність, щоб побачити в потоці перманентних змін контури Нового Азербайджану, було дуже складно. Думаю, що це в принципі було б неможливо людині, замкненій у парадигмі лише однієї реальності. Пам’ятаю, я сам тоді зруйнував міф про постійне місце роботи як про якусь правильну життєву позицію, побувавши протягом дев’яностих і аспірантом, і викладачем, і державним службовцем, і головним редактором газети. Я шукав свій шлях і найцікавіший життєвий простір.

Ільхам Алієв у ті часи шукав способи побачити Новий Азербайджан, «тестуючи» різні за своєю суттю сфери життєдіяльності республіки: приватний бізнес, робота у стратегічно важливій нафтовій галузі, депутатська діяльність у Міллі Меджлісі, президентство у Національному олімпійському комітеті, головування у політичній партії «Єні Азербайджан», керівництво делегацією Міллі Меджлісу Азербайджанської республіки у Парламентській Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), міжнародна діяльність на посаді заступника голови ПАРЄ, а з жовтня 2003 року – робота на посаді прем’єр-міністра Азербайджанської республіки.

15 жовтня 2003 року азербайджанці обирають Ільхама Гейдара огли Алієва своїм Президентом. А потім ще тричі переобирають його переважною більшістю голосів. Причини такого тріумфу очевидні: продовження успішної політики Гейдара Алієва щодо соціально-економічного розвитку, підтримка вітчизняного товаровиробника, науково-технічний прогрес, успіхи на міжнародній арені, культивування принципів демократії, мультикультуралізму, релігійної толерантності. Управлінський досвід лідера Азербайджану у кожній із цих сфер гідний вивчення науково-дослідними організаціями та впровадження у практику державного управління у всіх країнах, які прагнуть народовладдя та процвітання.

Але далеко не тільки в цьому мені бачиться секрет колосальної популярності Ільхама Алієва. Докладно хочеться сказати про інше.

Вже наприкінці вісімдесятих років минулого сторіччя зловісний Ангел смерті опустив над Азербайджаном своє чорне крило, подивившись страшним поглядом в очі кожному громадянину. Традиційна брехня з телеекранів про події в місті Ханкенді, яке радянська влада у певний час надумала обізвати похмурим словом «Степанакерт», була очевидною далеко не багатьом. Правду мені розповіли тоді люди, які глибоко зналися на реальних причинах того, що відбувалося. І мені тоді стало страшно і боляче за азербайджанців, яким першим з народів, що звільнився від імперського полону СРСР, судилося випробувати всі жахи, які несе смертельно поранений, але ще живий монстр деспотизму і тиранії.

А потім були «чорний січень 1990 року», «ходжалінська різанина» 1992 року, моторошні обличчя вірменського сепаратизму, «виродок» під назвою «Нагірно-Карабахська республіка». І багато іншого, що могло б зжити зі світу будь-який народ, який би дозволив собі хоча б малу частину слабкості, безвір’я та нездатності чинити опір. Але азербайджанці під керівництвом свого лідера вистояли! І перемогли!

Скажіть мені, високоповажні філософи історії, який відомий вам історичний персонаж зміг би вберегти народ від вірної смерті в таких умовах, та ще  при цьому забезпечив би позитивну динаміку соціально-економічного та культурного розвитку нації? Гай Юлій Цезар? Марк Аврелій Антонін? Наполеон Бонапарт? Хто би зміг бути одночасно істориком, економістом, політиком міжнародного рівня, а ще й лідером народу, який воює?

І головне питання! Хто б із них здобув у таких умовах повну та остаточну перемогу?!

7 лютого поточного року в Азербайджані відбудуться позачергові президентські вибори, головною особливістю яких є те, що вперше в історії лідера нації обиратимуть ВСІ азербайджанці на ВСІЙ історичній території республіки. Я щиро радий цьому. Управлінський досвід Ільхама Алієва допоміг азербайджанцям відновити свій суверенітет та територіальну цілісність, утвердивши цим головний зміст державної влади як виконання історичної місії нації у яскравих формах щастя, прогресу та миру.

Олег Туляков, голова громадської ради при Сумської обласної військової адміністрації, доцент Сумського державного університету.