Сьогодні 34-ті роковини подій 20 січня 1990 року, які увійшли в історію азербайджанського народу як кривава Січнева трагедія. Як нагадує Report.az, надумана карабаська проблема, знову порушена наприкінці 1987 року, була спрямована на порушення територіальної цілісності Азербайджану, окупацію наших земель, вигнання з рідних країв сотень тисяч азербайджанців, які проживали у Вірменії та в тодішньому Нагірному Карабасі. Цей конфлікт між двома республіками колишнього Радянського Союзу став черговим етапом послідовного розселення вірмен на азербайджанських землях у XIX-XX століттях, а також етнічних чисток і геноциду, що цілеспрямовано проводяться проти нашого народу.
Пряма або непряма підтримка керівництвом СРСР територіальних домагань Вірменської РСР проти нашої республіки, сепаратизму, розпалюваного радикальними вірменськими націоналістами, та масового насильства проти наших співвітчизників, а також злочинна нерішучість тогочасних керівників Азербайджану та їхні кроки, які суперечать національним інтересам, змусили наш народ стати на захист територіальної цілісності республіки. Таким чином, з’явився народний рух широкого соціального спектра і виникло підґрунтя для його поступового переростання в національно-визвольний рух.
Керівництво СРСР, налякане тим, що азербайджанський народ, гнівно піднявши свій голос за правду і справедливість, прагне позбутися імперських кайданів, вдалося до жахливого злочину, який, по суті, ще більше прискорив крах радянського тоталітарного режиму.
У ніч із 19 на 20 січня 1990 року за наказом генерального секретаря ЦК Комуністичної партії Радянського Союзу Михайла Горбачова до Баку та кількох районів Азербайджану ввели військові частини Міністерства оборони, Комітету державної безпеки та Міністерства внутрішніх справ СРСР, вчинили розправу над мирним населенням, сотні людей були вбиті, поранені та зникли безвісти. До оголошення населенню про введення надзвичайного стану військовослужбовці безжально вбили 82 і смертельно поранили 20 осіб. Протягом кількох днів після оголошення надзвичайного стану в місті Баку було вбито 21 людину. Ще 8 осіб було вбито в районах і містах, де не було оголошено надзвичайний стан – 25 січня в Нефтчалі і 26 січня в Лянкарані. Унаслідок незаконного введення військ у Баку і районах було вбито 147 осіб, 744 дістали поранення.
Серед загиблих були жінки, діти і люди похилого віку, медики і співробітники правоохоронних органів. Незаконне введення військ супроводжувалося і масовими арештами серед мирного населення. У Баку та інших містах і районах республіки було незаконно заарештовано 841 особу, 112 із них було відправлено до в’язниць різних міст СРСР. Військовослужбовці обстріляли 200 будинків, 80 автомобілів, зокрема машини швидкої допомоги, внаслідок пожеж було знищено велику кількість державного та особистого майна. Загалом в Азербайджані офіційно числяться шехідами 20 січня 150 осіб.
21 січня, наступного дня після кривавої бійні, великий син нашого народу Гейдар Алієв, прийшовши до постійного представництва Азербайджану в Москві, виступив із заявою, в якій різко засудив уряд СРСР і некомпетентне керівництво Азербайджану. Цей жахливий і жорстокий терор, якого зазнав азербайджанський народ, був також рішуче засуджений прогресивними силами світу.
Трагедія не була своєчасно ретельно розслідувана і не отримала адекватної оцінки в Азербайджані. Лише за кілька років з ініціативи загальнонаціонального лідера Гейдара Алієва їй дали політико-правову оцінку на державному рівні. В указі президента Азербайджанської Республіки «Про проведення 4-ї річниці трагедії 20 Січня» від 5 січня 1994 року Міллі Меджлісу Азербайджанської Республіки було рекомендовано розглянути питання про проведення спеціальної сесії, пов’язаної з подіями Кривавого Січня. У Постанові Міллі Меджлісу від 29 березня 1994 року було конкретно вказано на винуватців трагедії 20 Січня, її розцінили як військову агресію і злочин, скоєні тоталітарним комуністичним режимом з метою задушити національно-визвольний рух в Азербайджані, зломити віру і волю людей.
20 січня 1990 року було жорстоко придушено рух за свободу і незалежність. Але волю народу не було зламано, і національний дух не було похитнуто. Сини Батьківщини, які пожертвували під час цієї бійні своїм життям в ім’я захисту загальнонаціональних інтересів і піднеслися на вершину шехидства завдяки небаченій самовідданості, вписали нову яскраву сторінку в героїчний літопис нашого народу.
З історичною Перемогою, досягнутою у Вітчизняній війні 2020 року під керівництвом президента, Верховного головнокомандувача Ільхама Алієва, і з повним забезпеченням територіальної цілісності та суверенітету Азербайджану в результаті локальних антитерористичних заходів, здійснених Азербайджанською армією в Карабасі 19-20 вересня 2023 року, душі шехідів 20 січня знайшли спокій.
Сьогодні національна ідея азербайджанського народу передбачає повернення на свої історичні землі. У Карабасі та Східному Зангезурі тривають масштабні будівельно-відновлювальні роботи, колишні вимушені переселенці вже повертаються до рідних країв у рамках програми «Велике повернення», цей процес буде розширюватися. Азербайджанські біженці також повернуться на рідні землі у Вірменії. Наш народ не змирився з окупацією за 30 років, здобув історичну перемогу у Вітчизняній війні 2020 року – все це ще більше зміцнює ці надії. Президент Ільхам Алієв визначив повернення до Західного Азербайджану як новий пріоритет.
Джерело Report.az