27 вересня 2020 року, відповідаючи на шикоромасштабну провокацію вірменських збройних сил проти Азербайджану, Азербайджанська армія під командуванням Верховного Головнокомандувача і Президента Азербайджанської Республіки Ільхама Алієва розпочала контрнаступ, що отримав назву «Залізний кулак». 44-денна війна стала Вітчизняною і завершилася Перемогою – азербайджанську землю, а це Нагірний Карабах і прилеглі до нього райони, було звільнено від 30-річної окупації.

Територіальну цілісність Азербайджану було відновлено. Але не треба забувати про те з якою жорстокістю і цинізмом зіштовхнулися азербайджанці.

У 21-й день Вітчизняної війни, а саме – 17 вересня 2020 року вірменські збройні сили о першій годині ночі нанесли ракетні удари по центральній частині міста Гянджа, в результаті яких загинуло 13 людей, 53 були поранені. Серед загиблих – троє дітей, з них – 16-місячна дівчинка. Перший віце-президент Азербайджанської Республіки Мехрібан Алієва, висловлюючи співчуття рідним загиблих, тоді написала: «Яким треба бути чудовиськом, щоб у черговий раз віддати наказ про ракетний удар по житлових кварталах міста, яке спить, і де немає ніякої військової інфраструктури? Віроломна атака на Гянджу, скоєна вночі, – це не тільки свідоцтво фашистської сутності вірменської влади й її безпринципності, це ще й прояв тотальної безпомічності агресора перед Азербайджанською армією. Цілеспрямовані атаки на мирних громадян – це злочин проти людяності. А залишитися байдужими – означає стати співучасниками цього злочину!».

Весь світ засудив обстріл мирного міста, адже це вже був четвертий (!) напад (ракетними ударами) по місту Гянджа, де практично не було військової інфраструктури. Перший – вірменські окупанти зробили 4 жовтня, в результаті якого загинув один мирний житель і 32 було поранено. Другий – 8 жовтня, але, хвала Небесам, ніхто не постраждав. Третій – 11 жовтня, в результаті якого -10 мирних жителів загинуло, 34 поранено. Четвертий – 17 жовтня, результатом якого стала смерть 13 людей, які вночі спали, а 53 мирних жителі були поранені. Серед загиблих – діти, троє, і серед них 16-місячна дівчинка. І це при тому, що 10 жовтня 2020 року з Вірменією була підписана офіційна угода, причому, за посередництва інших держав, про припинення вогню.

Після першого нападу, 4 жовтня 2020 року, президент НКР Араік Арутюнян підтвердив, що кілька ракетних ударів по місту Гянджа були нанесені за його розпорядженням, проте він доручив їх припинити, щоб уникнути жертв серед мирного населення і тут же цинічно додав: «У випадку, якщо противник не зробить відповідні висновки, вірменська армія продовжить наносити співрозмірні і нищівні удари».

Провідні мас-медіа світу, політики, мільйони жителів різних країн на всіх континентах планети засудили злочинні дії Вірменії, адже саме після цього стало зрозумілим, що вірменські окупанти на азербайджанській землі нічим не відрізняються від фашистів під час Другої світової війни.

Україна, яка однією з перших підтримала Азербайджан у його прагненні до повернення окупованих земель і територіальної цілісності країни, офіційно також засудила обстріл мирного міста Гянджа.У ті дні до нас в Почесне консульство Азербайджанської Республіки в м. Харків приходили листи (на електронну адресу), не вмовкали телефони – українці висловлювали слова співчуття і підтримки. Особливо було зворушливо, коли серед тих, хто телефонував, були ветерани АТО, які воювали на сході України. Ввечері ми відкрили пам’ятний стенд на стіні Почесного консульства (м. Харків, вул. Ярославів вал, 7), на якому були світлини загиблих дітей, зруйнованих будинків у мирному місті Гянджа. Провели мітинг-реквієм за загиблими. Зібралося багато харків’ян, люди приносили квіти і дитячі іграшки…У ті дні щодня вранці і ввечері, коли люди йшли на роботу і з роботи, перед стендом з’являлися іграшки, свічки. Мені запам’яталася молода жінка з маленькою дівчинкою років трьох-чотирьох. Мама запалила свічку, а донька поклала ляльку-мотанку. Вони принесли український оберіг! Без сліз на це не можна було дивитися, бо це означало, що українці наш біль сприймають так само близько, як свій. І в цьому співчутті – найбільший, найсправніший прояв україно-азербайджанської дружби.

Дякуючи мудрості, далекоглядності, рішучості Верховного Головнокомандувача Азербайджанської армії і Президента Азербайджанської Республіки Ільхама Алієва, 30-річні прагнення людей жити на рідній землі стали реальністю – окуповані землі звільнено! Азербайджан єдиний!

Сьогодні Нагірний Карабах і прилеглі до нього донедавна окуповані вірменами території очищуються від смертоносних мін, незважаючи на те, що Вірменія і досі, всупереч міжнародним угодам і правилам, не надала карт мінних полів. Тут інтенсивно будуються дороги, аеропорти, зводиться житло, реставруються святині, які були сплюндровані. Пошановані і підтримуються особисто Президентом Азербайджанської Республіки Ільхамом Алієвим загиблі герої, родини загиблих героїв Вітчизняної війни, воїни-визволителі Азербайджанської армії, дякуючи яким, Азербайджан здобув Перемогу і повернув свої землі.

Підтримку, як матеріальну, так і моральну отримують всі родини загиблих мирних жителів. Але ніколи і нічим не можна повернути дітей, батьків, дружин, сестер, братів, які загинули. Не забути, не пробачити такі злочини не можна, скільки б не минуло часу. Я переконаний, що дітовбивцям ні на цьому, ні на тому світі скоєне ними – не прощається! І всі злочини вірменських окупантів на азербайджанській землі рано чи пізно, але будуть офіційно засуджені світовою спільнотою і вони понесуть заслужені покарання.

Почесний консул Азербайджанської Республіки в м. Харків, кандидат політичних наук Афган Салманов