Автор: Олег Туляков

Завжди шукайте вихід! Серед безладдя знайдіть простоту;
серед розбрату знайдіть гармонію; у труднощі знайдіть можливість
Альберт Ейнштейн

 

У спадщині кожної видатної людини є певний «золотий запис» – головна сутність, що відображає сенс її спадщини, її силу та унікальність. Я не перший рік вдивляюся у справи та думки Гейдара Алієва, «архітектора сучасного Азербайджану». І ось у цих рядках, присвячених відходу цього видатного політика за горизонти Земного Буття, я спробую сформулювати цей «сонячний запис».

* * *

Дуже шкода, що такі лідери народжуються так не часто. Точніше, далеко не всім народам пощастило побачити на політичному Олімпі таких людей у ​​доленосні часи. Сумно бачити, як народи падають у прірву через те, що не змогли впоратися з економічною кризою, чи корупцією, чи ворогами ззовні, чи сепаратизмом усередині – та чи мало загроз несе земне існування?

Мені приємно стверджувати, що в історії братнього азербайджанського народу такі лідери є. Один із них, поряд зі своїми іншими незаперечними досягненнями, відіграв значну роль – заклав основи ефективного управління, використання яких його послідовниками, впевнений, гарантують Азербайджанській республіці успішне подолання всіх труднощів, благополуччя та процвітання.

 *. * *

21 рік тому, 12 грудня 2003 року свій земний шлях завершив Гейдар Алірза огли Алієв. Ця дата – скорбота та розпач кожного, хто любить Азербайджан та бажає йому добра. Коли йдуть політики такого масштабу, природним бажанням будь-якого мислителя є проникнути в глибинну сутність їхньої спадщини, щоб надати цій спадщині те, що я назвав би «точками транзитивності», розуміючи під цим терміном можливості впровадження досвіду у практику сучасного управління.

У цій статті я розповім тільки про одну, але, на мою думку, найголовнішу і найперспективнішу «точку транзитивності». Вона головна, оскільки її зміст світоглядний, філософський. Вона перспективна, оскільки може бути втілена у практиці управління сучасних держав. Саме вона, ця «точка транзитивності», підведе нас до формулювання «сонячного запису» Гейдара Алієва.

У чому сенс появи та існування народів як окремих цілісних сутностей? У чому полягає явна та утаємничена місія народів? Для правильного розуміння ходу думок я дозволю собі сформулювати питання навіть трохи наївно, по-дитячому: чому людство не живе єдиним цілим, а поділено на народи? Безперечно, багато що прояснюють різні теорії етногенезу, описуючи в деталях процеси складання етнічних спільнот. Але в чому фундаментальний зміст цього процесу у його граничній, трансцендентальній сутності?

Відповідь пропоную шукати в уявному полі категорій «нація» та «національна ідея». За визначенням видатного французького філософа Ернеста Ренана “нація – це щоденний плебісцит”. Придивіться  кіно-, фото-, документальні та інші хроніки, що відображають діяльність Гейдара Алієва! Йому вдалося організувати цей «щоденний плебісцит»! Під його керівництвом азербайджанці відчували себе єдиним народом усі роки його управління, оскільки постійно відбувався процес взаємного спілкування, участь у якому могли взяти усі активні громадяни. Перманентна пульсація почуттів та думок, думок та почуттів! Важливість такого складно переоцінити. Назім Ібрагімов, заступник голови Спілки письменників Азербайджану говорив про Гейдара Алієва: «Він завжди був на передньому краї всього того, що робиться в республіці. Він був дуже близький до народу. Він усім цікавився. І тим самим він вростав у народ і виростав із народу». Ефект від такої комунікації був приголомшливий у частині емоційної та дуже важливий у частині світоглядної. Це не лише розуміння причетності, це не лише усвідомлення своєї ролі, це не лише узгодження своїх планів із спільним Шляхом!

Це до болю щемливе почуття того, що ти азербайджанець!

Масштаби особистості Гейдара Алієва вбачаються у ще більш значних аспектах у контексті азербайджанської національної ідеї. У філософському сенсі виразом «національна ідея» визначається важлива для суспільства думка, щодо якої є згода більшості громадян, що, у свою чергу, є основою національної єдності. Звідси зрозумілий глибинний сенс демократії – це система, яка культивує лідерів, діяльність яких здійснюється в межах національної злагоди та єдності. Думаю, що національну ідею будь-якого народу у логічному визначенні сформулювати неможливо – в історичному моменті її сенс прихований від чуттєвого та ментального сприйняття. Однак національна ідея розкривається у суспільній свідомості шляхом життєдіяльності людей, а стійкі ознаки, доступні для сприйняття, вона набуває саме у практиці управління, що здійснюється національними лідерами. У зв’язку з цим ми так поставимо питання: які основи управління, впроваджені Гейдаром Алієвим, забезпечили успіх і, врешті-решт, у сукупності створили «точку транзитивності»?

Деякі з цих основ стають очевидними вже при погляді на політичну спадщину Гейдара Алієва: патріотизм, науковий підхід, орієнтація на національні традиції, професіоналізм, працьовитість, творчість, ерудиція, глибоке пізнання. Однак ці основи також характерні і для інших політичних лідерів, у тому числі таких, яких важко назвати успішними. Всі вони були тією чи іншою мірою патріотичні, працьовиті, виявляли творчість, були ерудовані і прагнули глибоких знань. Але вершини Гейдара Алієва досягли одиниці.

То що ж у «архітекторі сучасного Азербайджану» було такого, що робить його спадщину життєдайним джерелом для нових поколінь? Який він – текст «сонячного запису»?

Згадаймо 14 липня 1969 – дату, коли Гейдар Алієв очолив Азербайджан. Незабаром розпочалася блискуча епоха економіки – яскрава, показова, хрестоматійна. Відразу було впроваджено радикальні соціально-економічні програми, що включали будівництво нових перспективних промислових підприємств. Новаторські методи у сільському господарстві сприяли високим темпам виробництва бавовни, тютюну, чаю, вина. Наприкінці 60-х років нафтова промисловість Азербайджану переживала важкі часи: всі родовища на глибині до 40 метрів вже були розвідані, тому потрібні були спеціальні технології, яких не було. Під керівництвом Гейдара Алієва було ухвалено рішення придбати плавучі бурові установки, внаслідок чого було знайдено нові родовища нафти.

І так далі, далі, далі… Успіх за успіхом, інновація за інновацією, прорив за проривом. Азербайджанська республіка пережила різні події та процеси. Але одне було спільне – саме Гейдар Алієв забезпечував рух суспільства вперед внаслідок своєї унікальної здатності настільки глибоко розуміти сутність дійсності, настільки точно оцінювати значення внутрішніх та зовнішніх процесів, що це давало йому можливість бачити Новий Азербайджан і прагнути до нього.

«Живіть у щирій любові до Азербайджану та у праці заради нього. І буде дано вам побачити Нове і шлях до цього Нового».

Я так прочитав заповітний «сонячний запис», написаний для нащадків Гейдаром Алієвим, теоретична та практична спадщина якого живе і житиме в думках і справах усіх, хто любить Азербайджан.

 

Автор: Олег Туляков, український філософ, голова громадської ради при Сумської обласної державної адміністрації