Сьогодні в Україні – День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни. Старші покоління пам’ятають іншу назву – початок Великої Вітчизняної війни. У пам’ять врізалися слова пісні Бориса Ковиньова на вальс Єжи Петербургського: «22 июня, ровно в четыре часа, Киев бомбили, нам объявили, что началася война…»

Цього дня 1941 року, попри таємну угоду про ненапад та тісну військово-економічну співпрацю із СРСР, нацистська Німеччина атакувала радянські частини по всій лінії кордону від Балтійського до Чорного моря. Німецько-радянська війна тривала від 22 червня 1941 року до 9 травня 1945 року.

Бої на території України не припинялися впродовж 40 місяців, а на 35 з них припадають найбільш активні і страшні бойові дії. На українських землях було проведено 29 з 76 стратегічних наступальних операцій, у ході яких було знешкоджено понад 60% Вермахту.

Україна з усіх країн світу зазнала найбільших втрат за роки тієї війни. За різними оцінками, в Україні загинуло від 8 до 10 мільйонів людей, з них цивільного населення близько 5 млн, 2,2 мільйона було вивезено на примусові роботи до нацистської Німеччини, 10 мільйонів втратило притулок. На цілковиті руїни було перетворено понад 700 міст та селищ міського типу, майже 30 тисяч сіл…

Сьогодні ми схиляємо голови в скорботі перед пам’яттю загиблих і кажемо головні слова: «Ніколи знову». А для цього потрібно нам усім зробити все можливе, щоб кровопролиття Другої світової війни на нашій планеті не повторилося.

Почесний консул Азербайджанської Республіки в м. Харків, кандидат політичних наук Афган Салманов