Автор: Олег Туляков.

“Aut Caesar, aut nihil”. Цей латинський вислів мені згадався 20 років тому, 31 жовтня 2003 року, коли я дізнався, що народ Азербайджанської республіки обрав своїм Президентом Ільхама Алієва, сина свого загальнонаціонального лідера Гейдара Алієва.

Дослівно вислів перекладається як «Або Цезар, або ніщо». Його сутність – утвердження необхідності відповідності ідеалу, а у разі невідповідності ідеалу – утвердження неминучості краху, порожнечі та марних надій. Ця мудрість часів античності звернена до тих людей, хто намагається зважитися стати на шлях, вторований до них визначною людиною. І тобі, що встає на цей шлях, треба виправдати очікування народу на продовження своєї славної історії. Багато людей високого розуму і шляхетних намірів зійшли зі шляху, так і не ставши Цезарем, залишившись лише «тінню Цезаря».

Я переживав тоді, 20 років тому, спостерігаючи за виборчим процесом у Азербайджані. Мій давній інтерес до республіки та занепокоєння за її долю на той момент загострилися надзвичайно: було цілком очевидним, що сина оцінюватимуть по батькові. А батько – загальнонаціональний лідер із незаперечним авторитетом як у своїй державі, так і у світовій спільноті. Та й об’єктивно насторожене ставлення поборників лібералізму та демократії щодо переходу влади до ближніх родичів не додавало оптимізму.

І ось через 20 років із умиротвореною душею і радісним серцем я констатую, що ті переживання виявилися марними. Обраний 20 років тому переважною більшістю голосів, а потім ще тричі переобраний такою самою переважною більшістю голосів Алієв Ільхам Гейдар огли виявився не лише гідним продовжувачем справи свого батька, а й самобутнім, успішним та талановитим лідером Нового Азербайджану.

Втім, моє заспокоєння прийшло одразу після перших кроків Ільхама Алієва на президентській посаді щодо успішної реалізації чотирьох соціально-економічних програм, ефективного управління газовими та нафтовими доходами, пуску експортних трубопроводів. Відчувши перспективи, народ Азербайджану згуртувався навколо свого нового лідера і почав з ентузіазмом працювати. І результати не змусили на себе чекати: якщо середньорічне зростання валового внутрішнього продукту в 2002-2005 роках було на рівні 10%, то в 2006 році він досяг рекордного рівня в 34, 5%. Особливо цінним є прагнення забезпечити роботою активне населення Азербайджану, у зв’язку з чим у пріоритеті були програми створення нових робочих місць. Так, у період із 2003 по 2010 рік їх було створено 840 тисяч, унаслідок чого рівень бідності знизився з 45% до 11%.

У сфері високої політики чудес не буває. Кожне досягнення дається внаслідок певних умов, причин, обставин, що створюються самим політиком. Ільхам Алієв створював їх своєю працею. Перебуваючи поруч із батьком, він уважно слухав, осмислював та запам’ятовував. Вища освіта у сфері міжнародних відносин, здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук, викладацька робота, досвід депутатської діяльності в Міллі меджлісі Азербайджану, робота на посаді прем’єр-міністра республіки, партійне функціонування в політичній партії «Новий Азербайджан» – ось ті фактори, що зумовили успіх нового народного лідера.

 Окремо хочеться відзначити далеко не випадкову причетність Ільхама Алієва до спорту, особливо важкої атлетики, якою сам займаюся регулярно. Ваги на штанзі, які піддаються тобі, – це показник багато чого. Зокрема, твоєї здатності володіти собою, рівня здоров’я, бадьорості духу та ступеню просвітлення розуму. Надзвичайно важливо до того ж не лише подавати приклад власного насиченого спортивного життя, а й сприяти розвитку спорту. Ще 1997 року Ільхам Алієв, очоливши Національний олімпійський комітет Азербайджану, організовував будівництво спортивних шкіл, виводив азербайджанських спортсменів на світову арену, формував національні команди та підтримував їх ефективний тренувальний процес.

Ільхам Алієв розвиває Азербайджан відповідно законам гегелівської діалектики. Ставка на інновації тут має головну роль. Підтверджуючи свою високу репутацію надійного постачальника нафти та газу, республіка активно впроваджує практику альтернативної енергетики. При цьому зелена енергія використовується на звільнених територіях Азербайджану, сприяючи у такий спосіб позитивній динаміці економічного розвитку. Реалізовані в Азербайджані енергетичні проекти впевнено перетворюють країну на експортера електроенергії, що викликає живий інтерес інших країн. Створення «зеленого коридору», диверсифікація експорту електроенергії відкриває великі перспективи для подібної диверсифікації джерел постачання енергоресурсів до Європи з використанням “зеленої” енергії. Вже створено умови для того, щоб динаміка виробництва електроенергії в країні ґрунтувалася на відновлюваних джерелах. Для цього є достатній внутрішній потенціал, пріоритет державної політики у розвитку відновлюваної енергетики, нова правова база та іноземні інвестиції.

Зовнішньополітичну діяльність Ільхама Алієва варто відзначити особливо. По-перше, були налагоджені стійкі та ефективні зв’язки з усіма, хто мав до Азербайджану добре ставлення та конструктивну позицію щодо підтримки взаємовигідного співробітництва. По-друге, перемогою вдалося вирішити ситуацію в Карабасі, що стало для світу дуже важливим  утвердженням міжнародного права, прикладом для всіх, хто не вірить у принципову можливість успішної боротьби з агресією та сепаратизмом. Та батьківська любов і турбота, що виявляв до армії Гейдар Алієв, були сповна виявлені його сином. Саме там – у вогні карабахського протистояння отримали свій розвиток сучасні збройні сили Азербайджанської республіки. Важливо розуміти, що особливу роль у цьому відіграли об’єднання місцевих міських ополчень та загонів самооборони, які вірили у мудрість керівництва держави та були готові жертвувати собою заради світлого майбутнього свого народу.

Отже, позаду двадцятирічний шлях Президента Азербайджанської республіки Ільхама Алієва у статусі національного лідера. Попереду нові висоти, нові завдання, перспективи.

Удачі, успіхів та процвітання! Зі святом!