Автор: Олег Туляков

Держава – це реальність моральної ідеї;
вона – дух, що реалізується у народному житті.
Георг Вільгельм Фрідріх Гегель,
німецький філософ, творець філософії держави

 

Історичний шанс здобути незалежність трапляється в історії певного народу далеко не часто. Такий шанс зазвичай є наслідком вдалого збігу низки факторів, що визначили ситуацію, за якої стає можливим сповістити світ про проголошення власної держави. Використовувати цей шанс далеко не просто – окрім граничної концентрації зусиль на економічному та культурному фронті, високого рівня національної єдності, потрібна готовність нації на самопожертву, зокрема – у разі військового протистояння.

Тут ставки гранично великі: лише державна незалежність формує справжню політичну націю, яка має стійку історичну перспективу.

Не всі народи використовували свої шанси на державну незалежність. Деякі з них, навіть проголосивши суверенітет, розчавилися у темряві корупції, сепаратизму та зради.

Азербайджанці використали свій шанс – проголосивши 28 травня 1918 Азербайджанську демократичну республіку, вони впевнено рухалися вперед та досягли в наші дні колосальних успіхів. На їхньому шляху були сепаратизм та агресія, політичні та економічні кризи. Але нація вистояла. Протягом усієї своєї історії як незалежної держави Азербайджанська республіка демонструвала здатність до самовизначення в історичному просторі, підтвердивши слова німецького філософа Георга Гегеля про те, що незалежна держава стає найвищою формою реалізації свободи та волі народу бути відповідальним суб’єктом історії.

Однак на історичному шляху трапляється, що ця «вища форма реалізації свободи» наражається на смертельну загрозу. Найбільш доленосним для азербайджанської незалежності, так само як і для всієї історії республіки, був момент повернення Гейдара Алієва до влади у 1993 році, який фактично врятував державу від економічного краху та громадянської війни. Тоді було відновлено вертикаль влади, припинено внутрішні збройні конфлікти, посилено армію, розпочато переговорний процес щодо військового протистояння навколо Карабаху. У зв’язку з цим 15 червня 1993 року – день обрання Гейдара Алієва головою Верховної Ради Азербайджану святкується як День національного порятунку.

«Любов до батьківщини – це світло, яке ніколи не гасне в серці гідної людини». Так писав Бакіханов Аббас-Кулі Ага, азербайджанський поет та філософ XIX століття. Світло, запалене в серцях азербайджанців 28 травня 1918 року творцями Азербайджанської демократичної республіки, палає до наших днів, вражаючи світ трудовими звершеннями, перемогами на полі бою та новими витворами національної культури. Це світло особливо сяє в день, коли народ святкує свою незалежність – вільну можливість самостійно творити власну історію.

Незалежність у філософському сенсі є безперервний процес становлення у формах політичних дій, підпорядкованих єдиній спрямованій на майбутнє стратегії розвитку. В’ячеслав Чорновіл, один із «батьків» української незалежності, писав: «Незалежність – не просто акт проголошення, а щоденна праця, відповідальність та вміння тримають удар».

Наслідком щоденної праці, зокрема, стали яскраві успіхи економіки Азербайджанської республіки. До прикладу, грамотна нафтогазова стратегія призвела до підписання у 1994 році «контракту століття» з провідними світовими кампаніями, що зробило азербайджанську незалежну державу ключовим учасником європейського енергетичного ринку. Стабільне економічне зростання підтверджується, зокрема, тим, що у 2000-х роках внутрішній валовий продукт зріс у такому розмірі, що вдалося вдвічі збільшити дохід на душу населення. Політика щодо диверсифікації економіки виявляється у динамічному розвитку аграрного сектора, транспорту, туризму, інформаційних і зелених технологій. Республіка впевнено стає логістичним та торговим хабом Південного Кавказу.

Відповідальність, про яку говорив у наведеній цитаті В’ячеслав Чорновол, знайшла своє відображення, зокрема, у зовнішньополітичних здобутках Азербайджану. У зв’язку з цим варто відзначити участь республіки у гуманітарних процесах та миротворчих місіях. Керівництву Азербайджану вдається послідовно впроваджувати стійку багато векторну дипломатію у формі конструктивної співпраці з ЄС, США, Туреччиною, державами Азії, а також шляхом активного членства в Організації безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), у Русі неприєднання – міжнародній організації, яку Азербайджан очолював у 2019-2023 роках. Республіка впевнено зайняла позиції стратегічного постачальника газу до Європи, що має критичне значення за умов постійних енергетичних криз. Позиції Азербайджану як транзитної та виробничої платформи впевнено міцніють завдяки Південному газовому коридору та транскаспійським ініціативам.

І, нарешті, вміння тримати удар… Найяскравіше це виявилося у перемозі Азербайджану в Карабахській війні – події надзвичайної важливості для сучасної державності, національної ідентичності, регіональної геополітики. Ця перемога стала кульмінацією тривалого кривавого та драматичного протистояння за відновлення територіальної цілісності. Ця перемога, як на мене, стала одним із найяскравіших прикладів у світовій історії встановлення історичної справедливості. Вона завершила один із найтрагічніших періодів історії республіки, відкривши азербайджанцям принципово нові можливості державного будівництва та національного самоствердження. Ця перемога остаточно затвердила абсолютну здатність Азербайджану діяти самостійно та стратегічно.

У світлі політичної теорії День незалежності – це момент легітимації влади народу як єдиного джерела суверенітету. Французький мислитель Жан Жак Руссо формулював феномен державної незалежності як «волю народу, що визначає форму політичного життя». Саме свято незалежності вказує на дату, з якої народ почав керувати собою, затверджує причетність кожного громадянина до нації із спільним минулим, сьогоденням та майбутнім. Цього дня сакральне сплітається з політичним, у цей день усі святкові ритуали звернені до серця кожного азербайджанця з метою глибокого переживання та осмислення своєї дотичності до буття єдиної нації.

«Не стіни роблять державу великою, а мужність громадян, які її ведуть». Так казав Перікл, видатний державний діяч Стародавньої Греції V століття до нової ери, стверджуючи думку, що високі моральні і ділові якості лідерів є основою могутності поліса. Азербайджанцям пощастило з правителями: архітектор сучасного Азербайджану Гейдар Алієв та загальнонаціональний лідер, нинішній Президент Азербайджанської республіки Ільхам Алієв, спираючись на підтримку та активну участь громадян республіки виконали та продовжують виконувати свою місію у шляхетній справі побудови сучасного Азербайджану.

Науково обґрунтована, апробована та осмислена, вивірена до тонкощів та узгоджена із загальною стратегією управлінська позиція – ось чим для мене завжди відзначалася політика Азербайджанської республіки за всіх часів державної незалежності, на всіх рівнях та у всіх сферах життєдіяльності. Але головним атрибутом такої позиції є її унікальність, обумовлена ​​вільним мисленням в умовах відсутності зовнішнього деструктивного впливу. Рішення, прийняте під стороннім впливом, об’єктивно неповноцінне, оскільки воно народжується тими, хто хоче використовувати чуже заради своєї користі. Рішення, прийняте в умовах державної незалежності, навіть у разі не ідеальності задуму та недосконалого виконання має перспективу впровадження, оскільки воно народжене вільним громадянином вільної держави.

«Де править не сила, а справедливість – там народ живе як у раю», – писав у поемі «Лейлі та Меджнун» класик азербайджанської культури XII століття Нізамі Гянджеві. Нехай ці слова втіляться повною мірою! Нехай процвітає та міцніє Азербайджан, продовжуючи захоплювати своїми яскравими звершеннями всіх, хто любить республіку та бажає її народу щастя!

Автор: Олег Туляков, український філософ, голова громадської ради при Сумській обласній військовій адміністрації, доцент Сумського державного університету