Серед ідей видатного німецького філософа Г.В.Ф. Гегеля є концепція “історичних” і “неісторичних народів”, тобто тих народів, які впливають на світову історію, і тих народів, які не впливають на неї. У продовження, аналогічно ми можемо помислити і про роль особистості в історії. У даному випадку – про геній чинного президента Азербайджану Ільхама Алієва – людини виняткової харизми і впливу. Це про нього говорили, що “для людини з таким глобальним мисленням Азербайджан – занадто маленька країна”.

І справді “послужний” список Ільхама Алієва вражає: він має значну кількість міжнародних нагород, що відображає неперевершений внесок у розвиток міждержавного співробітництва: Орден короля Абдулазіза Королівства Саудівська Аравія, Великий командорський хрест ордену Почесного легіону Французької Республіки, Орден Князя Ярослава Мудрого І ступеню України, Вищий орден Тюркського світу та багато інших.

Крім іншого, Ільхам Алієв – має низку почесних вчених звань: Почесний доктор Університету Кириккале Туреччини, Університету нафти і газу в Румунії, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Бакинського державного університету, Національного університету Таджикистану та ін. Крім того, Ільхам Алієв – має ордени і почесні знаки у галузі спорту. Усе це – свідчення непорушного характеру і волі, що дало можливість сучасникам говорити про нього як про людину, яка “розвернула історію”.

На продовження основоположних ідей гегелівської філософії, зокрема, про діалектичну єдність і боротьбу протилежностей, зазначимо, що Ільхам Алієв поєднав у собі, здавалося б, несумісні й неспівмірні якості та характеристики. З одного боку – він явно зрозумілий і підтримуваний світовою політичною елітою як “зрозумілий” і духовно близький за цінностями і духом лідер великої країни. Масштаб і харизма азербайджанського лідера контрастувала і суперечила усталеному образу пострадянського лідера… Інтелект, ерудиція і світогляд Ільхама Алієва руйнували фрейми звичного світорозуміння та гештальти політичної еліти нового світопорядку.

Сильний державний діяч – Ільхам Алієв – руйнує стереотипи в дусі формули “Держава – це Я”, яку приписують королю Франції Людовіку XIV. І справді, отримавши у спадок від свого батька Гейдара Алієва політичні інструменти управління державою, його син – Ільхам – продемонстрував ефективні менеджерські навички та здібності на найвищому рівні державного управління.

Пострадянська спадщина та рудименти радянського політичного минулого, Карабахське питання та нові акценти в міжнародній політиці актуалізували формування нової стратегеми мислення в нових геополітичних реаліях одного з небагатьох світових політиків, якому вдалося здійснити історичний поворот. І тут не стільки про історичний розворот у минуле, скільки про історичний поворот у майбутнє.

Уся політична і соціальна діяльність Ільхама Алієва саме про це. Феномен азербайджанського президента в тому, що він, з одного боку, реформатор азербайджанської економіки і сфери соціально-політичних процесів, а з іншого, він – реставратор сильного Азербайджану, який об’єднав націю на вирішення історичних завдань кількох поколінь.

Водночас деідеологізація минулого й актуальний міжнародний порядок денний азербайджанського президента, його продумана економічна політика сформували нове суспільне світосприйняття азербайджанців і про Азербайджан як такий. Свідченням чого є визнання місії та ролі цієї держави у формуванні траєкторії світопорядку.

Доктрина інтересів його батька – Гейдара Алієва – дала змогу визначати і формувати доктрину і кон’юнктуру постліберального світу, оминаючи гострі кути геополітичної конфронтації. Час працював на Азербайджан, Ільхам Алієв – також.

Його політична філософія неприєднання, в дусі вчення Махатми Ганді та катайського даосизму, дала свої плоди – доктрина балансу національних інтересів Азербайджану визначила його місце серед світових і регіональних лідерів, посівши нішу геоекономіки в епоху “великої нафти” та розвитку транспортних коридорів.

Політика “сильної руки” президента Алієва – один із небагатьох дієвих способів забезпечення імунітету, стійкості та сталого розвитку Азербайджанської республіки. Метафора “сильної руки”, “залізного кулака”, але аж ніяк не “азійського батога” Ільхама Алієва та його державної політики зумовили найважливіші соціально-політичні трансформації в Азербайджані на шляху формування “міцного горішка” регіонального, геополітичного та геоекономічного впливу.

“Революція згори”, коли людський і соціальний капітал держави є її найвищою цінністю, стали засобом і метою уряду молодих технократів та його президента Ільхама Алієва – людини, що розвернула історію…. А насправді, повернула її… Азербайджану.

Автор: Андрій Лебідь, доктор філософських наук, професор Сумського державного університету. Науковий експерт при Представникові Уповноваженого Верховної ради України з прав людини в Сумській області