24 лютого в селі Нова Слобода Конотопського району Сумської області відбулася Міжнародна науково-практична конференція «Військові злочини та злочин геноциду в локальному вимірі», на якій була проведена єдина лінія, що з’єднала трагедію Ходжали наприкінці ХХ століття під час Карабаського конфлікту в Азербайджані, Корюківки, Нової Слободи під час Другої світової війни на території України і Батурина на початку ХVІІІ століття під час Північної війни. Ідея проведення такої конференції належить Почесному консулу Азербайджанської Республіки в м. Харків, Почесному громадянину с. Нова Слобода Афгану Салманову. Організаторами конференції стали: Управління культури Сумської обласної державної адміністрації, Комунальний заклад Сумської обласної ради «Державний історико-культурний заповідник у м. Путивль» і Почесне консульство Азербайджанської Республіки в м. Харків, Новослобідська сільська рада.Найперше учасникам і присутнім на конференції у великому залі Новослобідського будинку культури (за дотримання маскового режиму і присутніх на відповідній дистанції не більше 20 осіб), а це – наукові працівники Державного історико-культурного заповідника в м. Путивль, вчителі місцевої школи, по той бік екрану – наукові працівники Корюківського історичного музею, Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця», були представлені учасники конференції з Азербайджану: Почесний і Повноважний Посол Азербайджанської Республіки в Україні, народна письменниця Азербайджану, публіцист зі світовим ім’ям пані Ельміра Ахундова, керівник Робочої групи Міллі Меджлісу Азербайджанської Республіки з міжпарламентських зв’язків Азербайджан-Україна, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри Азербайджанського Технічного Університету, професор Київського Національного Університету ім. Т. Шевченка пан Руфат Гулієв, доктор філософії з педагогіки, доцент Бакинського державного слов’янського університету пан Яшар Алхасов.

Ельміра Ахундова не тільки озвучила причини Ходжалинської трагедії, розповіла про звірства вірмен, а й представила дві книги, що були видані українською мовою (!) про Ходжалинську трагедію. Одна з них «Байракдар. Карабаська трагедія». Таку назву має книга, що українською мовою вийшла у світ за ініціативи Посольства Азербайджанської Республіки в Україні і за підтримки Почесного консульства Азербайджанської Республіки в м. Харків, на чому і наголосила пані Посол.

Презентація книги відбулася днями в Будинку актора в Києві. Книга присвячена свідкам Карабаської війни, долям людей, що були скалічені війною. Надзвичайний і Повноважний Посол Азербайджанської Республіки в Україні пані Ельміра Ахундова повідомила, що ці книги вона обов’язково надішле Державному історико-культурному заповіднику в м. Путивль. Окремо пані Посол зупинилася на цифрі загиблих. На сьогодні офіційна статистика свідчить, що у ніч з 25-го на 26-те лютого 1992 року вірменські загони вчинили розправу над азербайджанцями в місті Ходжали, вбивши 613 мирних жителів, в тому числі 63 дитини і 106 жінок, 487 людей було скалічено, 150 пропали безвісти, 1275 жителів потрапили в полон. Ельміра Ахундова, в процесі своїх зустрічей з очевидцями, стверджує, що цифра загиблих не остаточна, як й інші цифри. І докопатися до істини було дуже складно, доки вся територія Нагірного Карабаху і 7 прилеглих районів була окупована Вірменією. Завдячуючи Азербайджанській армії, її Верховному Головнокомандувачу і Президенту Азербайджанської Республіки Ільхаму Алієву, Азербайджан повернув анексовані в нього землі, тож зараз можна говорити про повномасштабні дослідження Ходжалинської трагедії безпосередньо на місці подій.

Цю ж тему продовжив пан Руфат Гулієв, додавши, що Азербайджан і Україну навіть схоже горе пов’язує. Тож логічним є, що Україна офіційно підтримувала і підтримує Азербайджанську Республіку, як і та в свою чергу Україну, в ООН, ПАРЕ, на всіх міжнародних майданчиках світу. Це ж стосується й історичної спадщини.

Про долі людей, які пережили не тільки Ходжалинську, а й Новослобідську трагедію і зараз вони ще живі, розповіли завідувач відділу Монумент «Дзвін Скорботи» Державного історико-культурного заповідника у м. Путивлі Світлана Подшивайлова, протоієрей, кандидат богослов’я Олександр Чурочкін. Вони також зупинилися на цифрах. 586 убитих, зарізаних, спалених фашистами новослободців за три години 7 липня 1942 року – теж не остаточна цифра, оскільки за кожною одиницею – людина, а ідентифіковано ще тільки 518 людей.

Проблема збереження культурної спадщини в ХХ – ХХІ столітті через військові злочини. У цьому контексті директор Державного історико-культурного заповідника у м. Путивлі Сергій Тупик розповів про зроблене єдиним (!) Почесним громадянином с. Нова Слобода, а також почесним горюнівцем Афганом Салмановим, який придбав спеціально для Монументу «Дзвін Скорботи» унікальну різну ікону Матері Божої, профінансував дослідження ідентифікації 38 загиблих новослободців, а також допоміг придбати будинок з землею під Музей горюнської культури в с. Нова Слобода, адже загиблі представляли – мікросубетнос горюни.

Страшні цифри завжди вражають. Так, старший науковий співробітник Корюківського історичного музею Андрій Науменко розповів не тільки про найбільше знищення фашистами на території України мирного населення (6700 людей з 13 тисяч), а й про так звані «малі нюрнберзькі процеси», які проводилися після Другої світової війни, зокрема про той, що відбувся в Чернігові. Найстрашніше, що винуватці не покаялися в скоєному. На цьому акцентував свою увагу і старший науковий співробітник Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» Віталій Мамалига, розповідаючи про каральні акції московського війська в Козацькій Україні у ХVІІ – ХVІІІ ст. як системну політику царського уряду, що дивовижним чином перекликалося з тим, про що говорила пані Посол, розповідаючи про політику Уряду Вірменії у ХХ – ХХІ ст.

Говорячи про геноцид азербайджанців у м. Ходжали, неможливо не провести паралель з Голодомором українців 1932-1933 років на території Сумської області (на прикладі с. Піски), про що і розповів депутат Верховної Ради України VІ і VІІ скликань, секретар групи з міжпарламентських зв’язків з Азербайджанською Республікою Олег Медуниця.

Національні втрати народу у військових конфліктах нічим неможливо поповнити, тож дуже важливо зберегти пам’ять, культуру, звичаї, традиції тієї місцевості, де відбулися трагедії, зберегти мир. Саме про це говорили доктор філософії з педагогіки, доцент Бакинського державного слов’янського університету Яшар Алхасов і науковий співробітник Музею горюнської культури Тетяна Свірідкіна, старший науковий співробітник науково-освітнього відділу Державного історико-культурного заповідника у м. Путивлі Ярослава Полянська.

Усі учасники Міжнародної науково-практичної конференції зазначали, що військові злочини і злочин геноциду у локальному вимірі – велика загроза цивілізаційному розвитку людства, адже це непоправні втрати націй, народностей, етнічних груп і етносів. У зв’язку з цим, вони прийняли резолюцію Міжнародної науково-практичної конференції «Військові злочини та злочин геноциду у локальному вимірі», де сказано, що дослідження проявів геноциду і військових злочинів треба проводити широкомасштабно і доносити до широкого загалу їх результати.