Автор: Олег Туляков

 

Почніть робити те, що потрібно.
Потім робіть те, що можливо.
І ви раптово виявите, що робите неможливе.
Франциск Ассізький

 

Провидіння випробовує сильних.

Саме через випробування (челенджі) Боги розмовляють із людьми. Світову історію пишуть ті народи, які здатні достойно відповісти на кинуті виклики, не ховаючись та не граючи на струнах конформізму, а послідовно стверджуючи ідеали Справедливості.

Успіхи народу Азербайджанської республіки в економіці, зовнішній та внутрішній політиці, які він досяг під керівництвом своїх лідерів Гейдара Алієва та Ільхама Алієва, давали підстави розраховувати на спокійне, розмірене та прогнозоване майбутнє. Після перемоги в Карабаській війні виникало враження, що відтепер усі біди і страждання позаду, можна спокійно складати програми розвитку, успішність яких гарантована внаслідок приросту населення, надійного становища на міжнародній арені, профіциту бюджету та інших позитивних тенденцій, що вселяють впевненість у майбутньому. Світова спільнота очікувала підписання мирного договору між Азербайджаном та Вірменією.

Але Провидіння випробовує сильних…

Таке випробування я порівняв би з концепцією «чорного лебедя», обґрунтованою в 2007 році доктором філософії Нассімом Ніколасом Талебом. Час появи концепції дуже характерний щодо розуміння її сутності – тоді світова мережа Інтернет кардинально стала змінювати життя людей. І той, хто змінювався з Інтернетом, був успішний, а хто не був здатний змінюватися – був не успішний.

«Чорний лебідь» – це непрогнозована, непередбачувана та раптова подія, характер і зміст реакції на яку зумовлює подальший розвиток. У зв’язку з цим вводиться поняття «суспільство, стійке до чорних лебедів», тобто таке, яке здатне не тільки вистояти, а й використовувати принципово новий процес для свого розвитку.

* * *

 Останніми днями до Азербайджану вкотре прикуто увагу світової спільноти. До «берегів» республіки припливли одразу два «чорні лебеді». І обидва – від давніх та проблемних сусідів. Перший «чорний лебідь» з’явився в той момент, коли стали очевидними наміри окремих вірменських політиків використати в поточній громадській діяльності реваншизм та старі агресивні наративи. Їх не зупиняє сумний досвід нацистської Німеччини та інші епізоди світової історії, які яскраво свідчать про приреченість реваншизму та агресії. Крім зазначених настроїв усередині вірменського суспільства, об’єктивну небезпеку для Азербайджану становлять процеси «накачування» зброєю. Зокрема, минулого літа Європейський фонд миру виділить €10 млн на зміцнення матеріально-технічного потенціалу Збройних сил Вірменії.

Позицію Президента Азербайджанської республіки Ільхама Алієва у зв’язку із цим експерти трактують по-різному. Але всі сходяться на тому, що це є сильна позиція. Вона полягає в судженні, яке наука «Логіка» називає «суворою диз’юнкцією» – там виражені дві альтернативи, ймовірність яких у нашому випадку залежить від суб’єкта ухвалення рішень. У першому варіанті суб’єктом прийняття рішень пропонується стати самому вірменському суспільству: вибрати шлях миру та співробітництва, позбавившись відверто фашистських конотацій у зовнішній політиці та припинивши стимулювання реваншистських настроїв своїх громадян у політиці внутрішньої. У другому випадку суб’єктом ухвалення рішень буде народ Азербайджану, який вустами свого Президента Ільхама Алієва висловив готовність самостійно вирішити проблему загрози власній безпеці.

Важливо розуміти, що у цій ситуації «чорний лебідь» приніс на своїх крилах лише два варіанти. І тут все буде лише за законом вище згаданої науки «Логіка» – за «законом виключеного третього», який виражається латиною «tertium non datur», тобто «третього не дано». Скажу більше: сила позиції Президента Азербайджану Ільхама Алієва полягає саме у ствердженні можливості лише двох варіантів. Сильний той, хто логічний. У цьому випадку – це той, хто стверджує можливість одного з двох варіантів. А слабкий той, хто шукає щось третє. Зокрема, це стосується окремих європейських політиків, які підтримують активні та вигідні економічні відносини з Азербайджаном, але при цьому підтримують відвертих ворогів республіки. Це і є той нелогічний, а внаслідок цього об’єктивно хибний «третій шлях», який зрештою призведе до поразки та катастрофи всіх тих, хто ним йде.

Другий «чорний лебідь» пов’язаний із трагедією. 25 грудня літак Embraer E190 компанії Azerbaijan Airlines, який виконував рейс з Баку до Грозного, розбився під час аварійної посадки на узбережжі Каспійського моря в аеропорту Актау в Казахстані. Внаслідок цього загинули 38 людей із 67, які перебували на борту. Загинули обидва пілоти літака.

Реакція Президента Ільхама Алієва на цю подію вражає швидкістю та рішучістю: він наказав розгорнути свій літак, на якому летів на щорічну неформальну зустріч глав держав СНД, тим самим демонструючи те, що пізніше особисто висловить на зустрічі 7 січня з членами сімей загиблого екіпажу пасажирського літака: «Азербайджанська держава буде завжди поряд із вами. І хочу до вас звернутися і попросити, щоб у будь-якій життєвій ситуації ви знали, що за вами стоїть сильна азербайджанська держава». Цей епізод з різким розворотом літака, бачиться мені дуже важливим для кожного, хто хоче зрозуміти сутність процесів, що відбуваються в Азербайджані. На мою думку, головний секрет успіхів азербайджанців у всіх сферах життя полягає в єдності громадян і влади та у неймовірній консолідації зусиль. Саме це дає можливість кожному громадянину відчувати та мислити однаково. Цей вчинок Президента Ільхама Алієва став першим етапом у неймовірно напруженому протистоянні з тими, хто бажає в черговий раз і як зазвичай проблему «заговорити» та «зам’яти», втопивши при цьому у «келійних» переговорах найголовніше – Справедливість.

Наразі боротьба Азербайджанців під керівництвом Ільхама Алієва за Справедливість у самому розпалі: на адресу причетної до трагедії держави відкрито висунуто вимоги вибачитися, визнати провину, реально покарати реально винних та виплатити компенсації постраждалим.

А нам, кому Азербайджан близький до серця, залишається підтримувати республіку протягом чергового драматичного етапу її історії, розуміючи при цьому, що ця історія не є локальною. Так твориться Світова історія.

 

Автор: Олег Туляков, український філософ, голова громадського ради при Сумській обласній військовій адміністрації