Сьогодні з дня кривавої трагедії в Бабиному Яру – 80 років, але це вічна рана, яка кровоточить і не тільки для євреїв, ромів – усієї України, бо там загинула частина українського народу. Лише за два дні, 29 та 30 вересня 1941-го року, в урочищі Бабин Яр у Києві розстріляли майже 34 тисячі євреїв.

Як стверджують документальні свідчення очевидців, 27-28 вересня в окупованому нацистами Києві на стінах будинків, огорожах і стовпах з’явилися оголошення з текстом українською, російською і німецькою мовами: «Всі євреї міста Києва і його околиць повинні з’явитися в понеділок 29 вересня 1941 року до 8години ранку на ріг Мельникової і Дегтярівської вулиць (біля кладовища). Взяти з собою документи, гроші, цінні речі, а також теплий одяг та білизну. Хто з євреїв не виконає цього розпорядження і буде знайдений в іншому місці, буде розстріляний. Хто з громадян проникне в залишені квартири і привласнить собі речі, буде розстріляний».

У людей відбирали всі документи і цінності. Потім євреїв змушували роздягатися і через проходи в насипі виводили до краю яру, на протилежному боці якого на спеціально обладнаній дерев’яній платформі сидів кулеметник… Ридання, крики, благання, прокляття, молитви і заглушувалися веселими мелодіями з гучномовців…

Масові розстріли у Бабиному Яру та розташованому поруч із ним Сирецькому концтаборі проводилися і пізніше, впритул до звільнення Києва від окупації, тож визначити число загиблих можна лише приблизно – від 70 до 150 тисяч осіб.

У 1946 році, за висновком спеціальної державної комісії по розслідуванню нацистських злочинів під час окупації Києва, на Нюрнберзькому процесі було оприлюднено таку цифру загиблих – близько 100 тисяч осіб…

Після засудження геноциду під час Другої світової війни ніхто навіть уявити не міг, що подібне може повторитися. Але, геноцид вчинили і вірменські окупанти в Азербайджані через 50 років потому – 25 лютого 1992 року в м. Ходжали…

Сьогодні ми схиляємо голови в жалобі за безневинно загиблими людьми, частиною українського народу, убитим майбутнім мільйонів громадян України. Нам треба мати гарну пам’ять і неупереджений погляд на історію, щоб зробити висновки і не допустити повторення найжахливішого – геноциду, коли людина стає винною лише в тому, що народилася певної національності. Це не тільки страшно – такі злочини призводять до зміни майбутнього планети, а цього допустити не можна. Не допустимо!

Почесний консул Азербайджанської Республіки в м. Харків, кандидат політичних наук Афган Салманов