Це свято для народу Азербайджану символізує яскраву та знакову історичну перемогу під проводом національного лідера Гейдара Алієва, досвід та управлінський талант якого є яскравим прикладом харизматичного лідерства у кризових умовах.

В історії кожного народу є періоди, коли ніби сам Всесвіт кидає виклик – такий собі доленосний челендж, відповідь на який визначає подальший перебіг подій. При цьому є лише два варіанти. І третього у цій ситуації не дано.

У разі невдачі нація падає у вир громадянських конфліктів, деградації, асиміляції з іншими народами і, зрештою, до зникнення. Так з історичної дистанції сходять цілі держави, залишивши після себе в кращому разі культурні пам’ятки, за якими іноді досить складно зрозуміти поколінням, що живуть нині, те, що являв собою той чи інший народ.

Друга альтернатива передбачає певну загальну перемогу, наслідком якої є бурхливий соціально-економічний та культурний розвиток, національне єднання та предметне розуміння перспектив подальшого шляху. У цьому випадку челендж при своєму видимому жаху і трагізмі відіграє позитивну роль з точки зору глобальних завдань діалектичного становлення нації. Гідно вийшовши з горнила випробувань, народ отримує потужний поштовх, стійку позитивну динаміку свого руху вперед.

Челендж в історії Азербайджанської республіки стався у 1993 році, коли під проводом одного з полковників спалахнув заколот, цілком реалістичним наслідком якого могла стати масштабна та катастрофічна громадянська війна. Голова парламенту подає у відставку, покликана згасити конфлікт делегація взята в полон, а географія протистояння досягає Баку. Над республікою, що тільки недавно отримала державну незалежність, нависають хмари.

Англійський філософ порубіжжя XVI-XVII століть Томас Гоббс, представляючи абстрактну модель держави, порівнював її з Левіафаном – міфічною істотою, частини тіла якої символізували певну функцію. Отож громадянська війна визначається Гоббсом як смерть Левіафана. Цим мислитель хотів вказати на катастрофічні наслідки, які несе такий вид протистояння не лише для держави, а насамперед для народу загалом, оскільки держава є сукупністю визначеними певними законами форм загальної життєдіяльності. А наповнюють ці форми люди, тож саме від ступеня їхньої готовності відповісти на глобальний виклик залежить кінцевий успіх.

Азербайджан на той час явив світової історії яскравий приклад подолання катастрофи, що нависла, за допомогою національного лідера, який характеризується політичною наукою як харизматичний лідер. Таким лідером став Гейдар Алієв, який на прохання азербайджанського народу, а також через глибоке душевне занепокоєння за долю держави, повернувся з рідної Нахічевані 15 червня 1993 року. Саме ця дата стала для Азербайджанської республіки Днем національного спасіння. Спасіння від горя розрухи, страждань, історичного небуття.

Харизматичний лідер визначається як значущий та авторитетний діяч, за яким люди визнають виняткові, а якщо перекладати прямо з грецького слово «харизма» – божественні якості. Видатний німецький мислитель порубіжжя XIX-XX століть Макс Вебер, один із авторів теорії про такий тип лідерства, писав: «Харизмою» слід називати якість особистості, яку визнають надзвичайною, завдяки якій вона оцінюється як обдарована надприродними, надлюдськими або, щонайменше, специфічно особливими силами та властивостями, не доступними іншим людям. Вона сприймається як послана богом чи як зразок».

Однак такий високий статус харизматичного лідера не дається лише від народження, а формується у справах, задумах та внутрішньому, духовному зв’язку з усім народом. Гейдар Алієв протягом періоду свого керівництва Азербайджаном набув таких якостей працею та самопожертвою. Свого часу у вкрай несприятливих умовах тоталітарного режиму СРСР він зумів сформувати потужну азербайджанську націю, утвердивши основи сталого розвитку промисловості, сільського господарства, соціальної сфери та культури. Зазначені обставини, а також його авторитет, титанічний управлінський потенціал стали передумовами попередження катастрофи, що нависла в 1993 році над Азербайджаном.

Вже 25 червня того драматичного 1993 року Гейдара Алієва обирають головою Національної Ради Азербайджану, а у жовтні його управлінські повноваження доповнюються потенціалом законно обраного Президента. Попереду – безліч найскладніших завдань щодо розвитку в умовах динамічних змін та невизначеності, переживань та боротьби, успіхів та невдач. Але головне було зроблено – Азербайджан було врятовано. Народ республіки під керівництвом Гейдара Алієва гідно відповів на виклик Світобудови, вийшовши з горнила випробувань сильним та впевненим у собі.

 

Олег Туляков,
доцент Сумського державного університету,
голова громадської ради
при Сумській обласній державній адміністрації