28 жовтня Україна відзначає 77-му річницю звільнення своєї землі від нацистської окупації.

Україна в Другій світовій війні постраждала найбільше – вона втратила, за різними підрахунками, приблизно 9 мільйонів людей. Це найстрашніший постріл у сьогодення і майбутнє…

Серед військовослужбовців призову на літо 1941 року уціліли тільки 3% від загальної кількості, як стверджують історики. Було зруйновано 700 міст (40% усіх міст Радянського Союзу, знищених війною) і 28 тисяч сіл. Спалено 319 тисяч господарств, а кожен четвертий будинок Лівобережної України було зруйновано, виведено з ладу 5600 мостів, знищено 33 тисячі шкіл, технікумів, 18 тисяч медичних установ..

У 1943−1944 роках українці становили 50-70% від усієї чисельності особового складу окремих частин і з’єднань армії СРСР. Понад 2,5 мільйона були нагороджені радянськими та західними медалями, орденами, понад 2 тисячі стали Героями Радянського Союзу, з них 32 – двічі, а найкращий ас радянської авіації Іван Кожедуб – тричі.

За підрахунками істориків, у лавах союзників (крім СРСР) нараховувалося майже 150 тисяч українців, які зробили вагомий внесок у перемогу не лише над нацистською Німеччиною, а й фашистською Італією та Японією.

Азербайджан набагато менший України, але кожен п’ятий житель Азербайджанської РСР був на фронті і практично кожен другий із фронтовиків не повернувся живим. Під час Другої світової війни азербайджанці також воювали на боці армій та рухів спротиву інших країн антигітлерівської коаліції. Серед тих, хто звільняв Україну були й азербайджанці. Один із них – Герой Радянського Союзу Багіров Мусеіб Багірович (Багір огли), який звільняв місто Охтирку Сумської області від нацистських окупантів, про якого охтирчани і досі пам’ятають – пишуть картини і складають пісні про нього і його подвиг.

Свого часу загальнонаціональний Лідер азербайджанського народу Гейдар Алієв назвав Другу світову війну «війною моторів»: «Великий вклад азербайджанський народ вніс у перемогу над фашизмом і в тилу. Війна в ті роки була війною моторів. Війною танків, літаків, машин. Для них, перш за все, потрібне паливо. В ті роки 75% нафти в Радянському Союзі видобувалося, перероблялося в Азербайджані і дуже важко відправлялося на фронт».

Тож у вигнанні нацистів з України є вклад і азербайджанського народу.

Сьогодні, коли Україна відзначає 77-річницю звільнення від коричневої чуми, потрібно усвідомити, що довговічна міцна пам’ять – запорука миру. Лише коли ми зараз, а наші нащадки потім, пам’ятатимемо про оці всі втрати і зусилля багатьох людей різних національностей, щоб позбавитися від фашизму, можна говорити про те, що подібне не повториться. Адже найстрашніше, що може бути – це безпам’ятство, а тому допустити його не можна, не маємо права перед загиблими предками, які полягли заради того, щоб ми, нинішні, жили.

Почесний консул Азербайджанської Республіки в м. Харків, кандидат політичних наук  Афган Салманов