В журнале «Зовнішні справи» №11 опубликована статья Почетного консула Азербайджанской Республики в г.Харьков Афгана Салманова

MAG

Українсько-азербайджанські відносини новітньої доби

Для української двосторонньої дипломатії новітньої доби надзвичайно важливо було зберегти дружні стосунки з країнами-республіками колишнього Радянського Союзу. Азербайджан належить дотих держав, з якими Україна від початку здобуття незалежності налагодила дружні, взаємовигідні відносини.

Саме в цьому контексті особливо важливого значення набувають наукові розвідки взаємозв’язку минулих і сучасних стосунків України та Азербайджану, розкриття сутіосновних змін, що відбулися у співпраці двох країнпротягом останніх років.

Аналіз актуальних праць і публікацій політологів України та Азербайджану свідчить про зростаючу кількість наукових досліджень із питань українсько-азербайджанських відносин.

Найбільш вагомими політологічними публікаціями з цієї проблематики є фундаментальна монографія А. Гасанова «Сучасні міжнародні відносини та зовнішня політика Азербайджану», у якій спеціальний розділ присвячено азербайджанськоукраїнським відносинам [1].

Український політолог О. Гончаренко у своїх працях серед основних геополітичних і зовнішньополітичних пріоритетів України визначає зміцнення особливих відносин із стратегічно важливими сусідами, зокрема Азербайджаном; участь у створенні європейських і євразійських транспортних коридорів.

У розділі підручника «Зовнішня політика України», аналізуючи кавказький вектор української політики, Л. Чекаленко доводить, що АР як нафтовидобувна країна зі значним економічним потенціалом має всі шанси стати важливим економічним партнером України у вирішенні нагальних питань забезпечення альтернативних джерел енергоносіїв.

У праці «Геополітичне середовище та геополітична орієнтація країн СНД» М. Дорошко аналізує геополітичне середовище України й Азербайджанської Республіки та розвиток їх політичних відносин.

Досить детально розглянуто ці питання в кандидатській дисертації колишнього Надзвичайного і Повноважного Посла Азербайджану в Україні Талята Алієва. У цій роботі зроблено глибокий аналіз трансформаційних процесів у політиці й економіці, соціальній сфері Азербайджану й України.

Нині вкрай важливим виявився комплексний політологічний підхід до аналізу міждержавних відносин України та Азербайджану в умовах загострення геополітичної ситуації у світі у зв’язку з порушенням Російською Федерацією базових принципів мирного співіснування на планеті.

Чому саме азербайджанці виявилися найбільш готовими до співпраці з Україною після розпаду СРСР? Які саме фактори на це вплинули?

Як Україна, так i Азербайджан є пострадянськими країнами, які магістральним шляхом розвитку визначили побудову демократичного суспільства на засадах ринкової економіки. Звичайно, спільна мета є доброю основою для взаємодії.

Розвиток економіки України та Азербайджану орієнтований на включення їх до європейської мережі транспортних коридорів – автомобільних, залізничних і водних. Цьому сприяє розташування України на геополітичній осі Євразійського континенту, яка поєднує Європу та Азію, таким чином для нашої країни є можливість стати мостом між розвинутим Європейським регіоном і багатими на ресурси районами Близького та Середнього Сходу, Кавказу, Середньої Азії [2].

Економіки двох країн у соціалістичну добу були досить взаємопов’язані. І хоча після розпаду РЕВ Україна переорієнтувалася на економічне співробітництво з країнами різних регіонів світу, обидві держави залишилися досить привабливим партнерами один для одного.

Відносини цих країн в історичному минулому не обтяжені конфліктами та проблематичними питаннями та досить безхмарно розвиваються на сучасному етапі.

Із більшості гострих міжнародних питань погляди України та Азербайджану практично збігаються або дуже близькі. Це дає можливість зовнішньополітичним відомствам обох країн узгоджувати свої позиції як у міжнародних, так i в регіональних організаціях.

В Україні проживає численна азербайджанська діаспора, яка бере активну участь в економічному, політичному та культурному житті країни.

Завдяки цим та іншим факторам, виваженим, скоординованим i цілеспрямованим спільним

з о в н і ш н ь о п о л і т и ч н и м діям обох країн, Україні та Азербайджану впродовж років незалежності вдалося створити основу цілісної системи взаємовигідного партнерства та добросусідських відносин. Вона охоплює весь комплекс українсько-азербайджанського співробітництва в усіх без винятку сферах, а для її реалізації розроблено дієвий механізм координацiї дiяльностi двох держав як на двосторонньому рiвнi, так i на мiжнароднiй аренi.

Становлення новiтньої iсторiї українсько-азербайджанських стосунків пов’язане з докорiнною перебудовою системи мiжнародних вiдносин, визначальним геостратегiчним чинником якої став розпад СРСР. Загалом, на нашу думку, становлення та розвиток зв’язкiв мiж обома державами залежало вiд комплексу тих завдань, якi на тому чи iншому етапi ставило життя перед Україною та Азербайджаном. За цими критерiями можна виокремити такi етапи розвитку українсько-азербайджанських вiдносин.

Перший – жотень 1991 р.– жовтень 1993 року. Вiн був пов’язаний із періодом створення державності в обох країнах та розбудовою зовнішньополітичної служби, міжнародно-правових основ міждержавних зв’язків між Україною та Азербайджаном. Вже у листопаді 1991 р. було підписано Договір про основи міждержавних відносин між Україною та Азербайджаном [3, арк. 29]. У грудні 1992 р. було укладено базовий Договір про дружбу та співробітництво між Україною та АР. У липні 1993 р. було підписано Угоду про створення Українсько-азербайджанської міждержавної комісії, головним завданням якої стало обговорення на міждержавному рівні та прийняття відповідних рішень у найважливіших сферах двосторонніх стосунків [4,с. 104].

Україна та Азербайджан одними з перших на теренах колишнього СРСР встановили дипломатичні відносини ще 6 лютого 1992 року. В ноті Міністерства закордонних справ України від 24 січня 1992 року Міністерству закордонних справ АР було зазначено: «Україна розвиватиме двосторонні відносини з Азербайджанською Республікою на основі принципів рівноправності, суверенної рівності, невтручання у внутрішні справи, територіальної цілісності, непорушності існуючих державних кордонів, забезпечення і захисту основних прав і свобод людини, зокрема, прав національних меншин». Ці принципи й нині успішно реалізуються в українсько-азербайджанських взаєминах [5].

Другий етап тривав із жовтня 1993 р. до жовтня 2003 року. Він характеризується динамічним розвитком відносин у всіх сферах, наповненням їх конкретним змістом. Цей етап безпосередньо пов’язаний із діяльністю Загальнонаціонального лідера Азербайджану Гейдара Алієва.

У 90-тi роки українськоазербайджанські відносини в політичній сфері розвивалися досить активно.

Президент України Л. Кучма і Президент Азербайджанської Республіки Г. Алієв 28 липня 1995 р. підписали Протокол між Україною та Азербайджанською Республікою про відкриття Посольств. Посольство України в АР функціонує з 5 травня 1996 р., Посольство АР в Україні — із 12 березня 1997 року.

У липні 1995 р. Було створено спільну міжурядову українсько-азербайджанську комісію з питань економічного співробітництва відповідно до ст. 13 Угоди між Урядом України та Урядом АР про вільну торгівлю. Цей спільний орган працює досить ефективно та регулярно.

Офіційні візити Президента України Л. Кучми в Азербайджан у липні 1995 р. і Президента Азербайджану Г. Алієва в Україну в березні 1997 р. відіграли важливу роль у створенні нормативно-правової бази зв’язків і досягнення стратегічного рівня відносин.

У вересні 1998 р. президент Л. Кучма взяв участь у міжнародній бакинській конференції, присвяченій відродженню Великого Шовкового шляху, а у вересні 1999 року президент Г. Алієв взяв участь у ялтинській Міжнародній  конференції «Балтійсько-Чорноморське співробітництво: до інтегрованої Європи ХХІ століття без розподільчих ліній». Ці конференції, проведені за участю високопоставлених державних керівників, мали важливе значення з точки зору поглиблення міждержавної та регіональної економічної інтеграції.

У березні 2000 р. Президент України Л. Кучма перебував у Азербайджані з офіційним візитом, у ході якого було обговорено питання, що становлять взаємний інтерес, визначено перспективи розвитку двосторонніх відносин. Дружні відносини президентів Гейдара Алієва та Леоніда Кучми допомагали вирішувати проблеми обох країн.

Третій етап українсько-азербайджанського співробітництва розпочався в жовтні 2003 р. i триває донині. Його початок пов’язаний з обранням на пост Президента Азербайджану Ільхама Алієва.

Як відомо, Загальнонаціональний лідер азербайджанського народу Г. Алієв розробив стратегію зовнішньої політики Азербайджану з урахуванням геополітичного положення та національних інтересів країни, головні принципи якої є актуальними й на сьогодні. Серед найголовніших є такі: повага до міжнародного права, шанобливе ставлення до суверенітету інших держав, вирішення всіх спірних питань мирним шляхом, розбудова взаємовигідного економічного, наукового та культурного співробітництва, зняття державою всіх обмежень, усіх перешкод на шляху розвитку міждержавних зв’язків. Ці принципи національної дипломатії упроваджуються в зовнішньополітичне життя нинішнім президентом АР.

За роки правління І. Алієва політичні відносин між Україною та Азербайджаном розвиваються активно та результативно.

Між президентами, прем’єр-міністрами, урядовцями проводяться регулярні зустрічі й переговори, що мають діловий характер, під час яких сторони обговорюють актуальні питання співробітництва, шукають шляхи його покращення.

Завдяки вдалій зовнішній політиці Азербайджан увійшов до сфери економічних, політичних, гуманітарних інтересів України. Створені та функціонують міждержавні механізми взаємодії. Питання стратегічного партнерства між Україною та АР обговорюються в рамках Ради Президентів, яку було створено у 2009 році. Із жовтня 2003 р. президент І. Алієв шість разів відвідав Україну з офіційними та робочими візитами, а президенти України сім разів побували в Азербайджані.

Плідною в цей час була співпраця на рівні керівників урядів. Так, Україну відвідали чотири рази прем’єр-міністри АР, а в Баку тричі побували українські прем’єри.

Із 2010 р. активно працює українсько-азербайджанська Комісія з військово-технічної співпраці. Питання, які вона розглядає, є надзвичайно актуальні як для однієї, так і для іншої сторони.

Ефективно співпрацюють Верховна Рада України та Міллі Меджліс Азербайджанської Республіки. Під час третього етапу Україну п’ять разів відвідали делегації азербайджанського Парламенту на чолі з його Головою та віце-спікерами, та тричі українські делегації законодавчого органу на чолі з його Головою та заступниками. 15 грудня 2011 р. під час зустрічі української і азербайджанської групи дружби було створено Українсько-азербайджанську міжпарламентську асамблею.

Плідно розвиваються й українсько-азербайджанські зв’язки на рівні дипломатичних відомств. За цей період Міністр закордонних справ Азербайджану чотири рази відвідав Україну з офіційними та робочими візитами, у свою чергу українські міністри п’ять разів з аналогічними візитами побували в АР.

Регулярно підтримуються інтенсивні контакти між різними департаментами та управліннями обох міністерств, проводяться постійні консультації з питань, що становлять спільний інтерес. Україна та АР надають взаємну підтримку під час розгляду важливих питань порядку денного в рамках міжнародних організацій (ООН, ОБСЄ, ОЧЕС, ГУАМ, СНД), підтримують постійні робочі контакти на рівні делегацій, постійних представництв та експертів [6].

У лютому 1993 р. Азербайджан став ініціатором створення Парламентської асамблеї Організації Чорноморського економічного співробітництва, а у вересні 2004 р. було започатковано з ініціативи Баку «Парламентську асамблею ГУАМ».

Традиційно Україна підтримує АР у питанні справедливого врегулювання Нагірно-Карабаського конфлікту. Українська делегація в ООН у березні 2008 р. на засіданні Генеральної Асамблеї не тільки беззастережно підтримала резолюція щодо Нагірно-Карабаського конфлікту, а й допомогла азербайджанським дипломатам переконати в необхідності її прийняття делегації інших країн. Надзвичайно важливим є те, що в резолюції вдалося зафіксувати таке: «Генеральна Асамблея стурбована тим, що збройний конфлікт в Нагірно-Карабаському регіоні АР і навколо нього продовжує створювати загрозу міжнародному миру і безпеці, і закликає держави-члени та міжнародні і регіональні організації і механізми ефективно сприяти, в рамках своєї компетенції, процесу врегулювання конфлікту» [7, с. 71-72].

У свою чергу Азербайджан одним із перших на засіданні 63-ї Генеральної Асамблеї ООН підписав комеморативну Декларацію про вшанування 75-х роковин Голодомору. 16 грудня 2008 р. її було опубліковано та розповсюджено як офіційний документ 63-ї сесії ГА ООН. Таким чином, АР посідає важливе місце в зовнішній політиці України, що зумовлено, у першу чергу, широкими можливостями в налагодженні взаємовигідного співробітництва. Країни зацікавлені в інтеграції в європейські структури та регіональній співпраці.

Сторони надають важливого значення питанням забезпечення прав національних меншин, які проживають в Україні та Азербайджані. Воно обумовлене фактором проживанням на території України понад 300 тис. осіб азербайджанської національної меншини, а також в АР – української меншини понад 32 тис. осіб.

Підсумовуючи результати українсько-азербайджанських відносин новітньої доби, наголосимо на тому, що двостороннє співробітництво справді наблизилося до можливого за цих історичних обставин рівня добросусідства, дружби та взаємовигідної взаємодії. До беззаперечних позитивів i досягнень співпраці України та Азербайджану починаючи з 90-го року належить те, що створено стійку систему міждержавних відносин на всіх рівнях. Це, зокрема, регулярні візити, переговори, консультації на рівні президентів, глав урядів, парламентів, міністерств, відомств, зустрічі керівників органів місцевого самоврядування, представників громадських організацій, інтелігенції тощо.

Зазначимо, що українсько-азербайджанські відносини на сучасному етапі продовжують збагачуватися новими напрямами, видами i формами співробітництва. Н а й в а ж л и в і ш и м и завданнями у реалізації інтересів України у відносинах із Азербайджаном є подальше підтримання високої динаміки діалогу на всіх рівнях; активне продовження консультацій з питань використання азербайджанських енергоносіїв як альтернативи російським нафті та газу; забезпечення послідовного збільшення товарообороту між обома країнами, збереження позитивних тенденцій у його формуванні; активізація співпраці у сфері забезпечення прав національних меншин — української в Азербайджані та азербайджанської в Україні; посилення інформаційної роботи та забезпечення подальшого формування позитивного іміджу України в Азербайджані.

10002100031000410005